Вчора пройшлася Маріїнським парком - аж полегшало… Вперше в житті бачила, як вішали замок на "мосту закоханих". Сама ідея мене не захоплює, але це було зворушливо: він повернув ключ у замку й віддав їй, а вона кинула ключ на схил… А перед тим я ловила останні сонячні промені під гру гітариста, і підспівувала на "приспіві" Алілуя… І світ був ( Read more... )

Удивительный день. Полдня смотрели фотографии из Индии со мной (товарищ из группы устроил показ своих) - и нахлынули воспоминания, недопрожитые (пока). А перед тем была на чтениях в "Купидоне" (наконец) - и услышала вещь, которая во мне особо откликнулась. Не мастерством-формой-образами, но смыслами.

Елена Ширман, погибшая в 1942-м. "Последние ( Read more... )

Почти триптих... (из уже "устаревшего ( Read more... )

Ася Анистратенко (2007):говоришь сам себе, что прошла зима ( Read more... )

Перейди мене вбрід. У мені не лишилось дороги ( Read more... )

Вера Полозкова:

об исчерпанной милости ману узнает по тому, как вдруг
пропадает крепость питья и курева, и вокруг
резко падает сопротивленье ветра, и лучший друг
избегает глядеть в глаза, и растёт испуг
от того, что всё сходит с рук.
( ......... )

Почти закончила картинку. Но - опять тексты. Первый писала в несколько подходов, каждый раз переписывая чуть: первые строки - из мыслей о дружбе, а в итоге речь пошла о другом (и слова о дружеских объятьях как источнике тепла и света, якоре и маяке вовсе исчезли). Может, так нужнее/правдивее…Столько ниточек разговоров - незаконченных, несплетенных ( Read more... )

….Останніми днями гостріше відчуваю, як складно іноді в стосунках і з їх вибудовою, як складно з деякими людьми, як важко декому з моїх ближніх ( Read more... )

Найрідніша людина знає про тебе все: як ти спиш, як їси і як виглядаєш голою. Непривабливе щось не стисне тебе в корсет, бо усе вже відомо, n-ний бар’єр подолано.

Ще від інших ховаєш інтимне, слабкі місця - де вразлива, буваєш часом аж войовничою. Але з ним, хоч нічого навіть не обіцяв, ти відкрита і щедра, ніби він кимось мічений. Так, як яблунька- ( Read more... )

Я вже знаю цей погляд, хлопчику.
Ти пропав, навіть усміх знічений.
Струм по тілу, тривога - шовчиком…
У мені усе розмагнічено.

( ...а важливо, аби не байдуже... )